матеріал надрукований в газеті "Вісник Деражнянщини" від 5 квітня 2018 року №14*(10197)

Відновлено добре ім'я воїна-героя, патріота.

Суд покарав кривдників

ІГОР ГЕЙСУН - один із дванадцятьох загиблих нас Сході України земляків, які полягли, відстоюючи право України на територіальну єдність, один із тих, хто
зупинив розповзання війни на усю територію держави. Учасник найдраматичніших подій Революції Гідності, він ще на Майдані, саме тоді, коли Росія відібрала Крим,
коли запалав Донбас, а в повітрі зависла зловісна тривога, записався у щойно створену Національну гвардію.

Воєнний шлях земляка був недовгим: бойовий вишкіл у Нових Петрівцях поблизу Києва, охорона блок­постів на межі із Донеччиною. Згодом  недовга відпу­стка перед тим, як їхню частину перекидали на оборо­ну Слов’янська. Ігор рвався до побратимів: «Хто Украї­ну захищатиме?». Попрощався із рідними, сів на потяг до Дніпропетровська, потім - до Краматорська. У Сло­в’янську він замовив таксі, щоб доїхати до військової частини. Адалі його сліди губляться.

Батько, брат, дружина Ігоря сподіваються, що він живий і не полишають складних пошуків. Батько, Воло­димир Петрович Гейсун, після зникнення сина влашто­вує справжнє розслідування, стукає в усі двері, та усе марно. І лише 11 травня розстріляне тіло Ігоря Гейсуна із квитком нацгвардійця у зубах знайшла у посадці по­близу Слов’янська якась жінка. Рідним про це повідо­мили лише через 3,5 місяці після трагічної загибелі, адже Слов’янськ увесь цей час був окупований росіськими найманцями.

Допоки тіло українського героя везли додому, на його батьківщині розігрувалась інша трагедія: його добре ім’я зганьбили і оббрехали. Односелець, учасник АТО публічно оголосив Гейсуна «сепаратистом», який нібито воював на боці ворога. Цю інформацію підхопив і розповсюдив Згароцький сільський голова. Жителі Новостріївки спочатку навіть мали намір пере­шкодити похованню Гейсуна на сільському кладовищі.

Цю печальну історію повідали мені батько Ігоря, його дружина та брат, які прийшли до редакції, щоб захисти­ти добре ім’я сина, брата та чоловіка. Прийшли вже після похорону ( слід зауважити, що земляки розібрались, де істина, і не лише дозволили поховати воїна, а й могилу йому викопали). Тоді Володимир Петрович приніс до редакції цілийстос документів, які свідчили, що Ігоря оббрехали. Таку нашій газеті з’явилась стаття «Правда і кривда».

Через рік у Новостріївці вшановували пам’ять Ігоря Гейсуна. Були родичі, представники деражнянського автомайдану,  учасники АТО, волонтери, представники ЗМІ. З кладовища поїхали до Згароцької сільської ради з вимогою до голови села публічно визнати свою прови­ну перед сім’єю Гейсунів. Про ці події також писала районна газета.

Довгий час тривали судові засідання, де родичі Ігоря Гейсуна доводили: їхній син, чоловік, брат чесно виконував свій військовий обов’язок із захисту України, а не воював на боці ворога.

І ось, нарешті, можна стверджувати: справедливість перемогла. 9 червня 2017 року рішенням Деражнянсь­кого районного суду в цивільній справі про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування негативної інформації та відшкодування моральної шкоди, було вирішено позов задовольнити частково.

«Визнати неправдивими та такими, що принижують честь, гідність та професійну репутацію, відомості про участь Гейсуна Ігоря Володимировича, який загинув 11.05.2014 року в бойових діях на боці незаконних військових формувань (сепаратистів) проти українських військових сил АТО, що здійснюється на території До­нецької та Луганської областей України.

Зобов’язати Заворотного Олега Васильовича та Ма- настирського Володимира Андрійовича спростувати не­правдиві відомості про участь Гейсуна Ігоря Володими­ровича, який загинув 11.05.2014 року в бойових діях на боці незаконних військових формувань (сепаратистів) проти українських сил АТО, шляхом друку в газеті «Вісник Деражнянщини» відповідної статті.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити», - мовиться у рішені суду.

Проте судові засідання продовжувались. Рішення Деражнянського районного суду двічі доповнювали. Отож, остаточно вирішено стягнути з відповідачів Заво­ротного Олега Васильовича та Манастирського Воло­димира Андрійовича на користь Гейсуна Володимира Петровича моральну шкоди в сумі 8333,33 грн. з кож­ного та судові витрати по 187 грн. 50 коп. з кожного.

Людмила Яковлєва